Дейнека Олександр Олександрович один з чудових російських художників, який не був осторонь під час Великої Вітчизняної війни. Він робив те, що вміє найкраще – творив. Одним з його улюблених міст був Севастополь. Побачивши фото з газети, в якому були видні тільки руїни міста, автор зрозумів які тут проходили важкі бої.
У своєму творінні “Оборона Севастополя” автор зобразив тільки останні години важкої оборони. Тоді в бій пішли моряки в своїх білосніжних формах. Йшли вони на вірну загибель, так як ворог прорвався вже до самої води, та відступати було нікуди. Так і в чисельності німці перемагали. На картині навіть видно, як один з ворожих танків обходить наших хлопців з тильної сторони.
Візуально картина ділиться на дві частини. Дальній план показує нам охоплений полум’ям місто. Видніються лише кілька руїн, а то все покрито великими клубками диму і вогнями полум’я. Неба зовсім невидно, тільки чорно-червоний фон. Цим автор показував, що відбувається, коли ворог перемагає. Залишаються тільки руїни. І повна протилежність – це перший план картини. Хоча саме тут автор показав сам бій і як хлопці йдуть на власну загибель, але саме ця частина картини ще світла. Темні тільки форми ворогів. А скрізь де присутні моряки, навіть плити зображені ще чистими і білими. Цим підкреслюється сміливість, патріотизм, жага до перемоги нашого народу. Воля для кожної людини це щось світле, приємне і радісне. І люди готові до кінця боротися за нього.
Так як час створення картини збігалося з військовими діями, автор ніяк не міг підібрати відповідну людину для зображення центрального моряка з гранатою. Натурницею виступила дівчина-физкультурница, у якої було підходяще статура. Вся картина наводить тугу, смуток, відчуття трагізму. Моряки навіть в останні хвилини життя намагалися знищити якомога більше ворогів, щоб їхня смерть не була марною.
Робота над картиною займала в автора кілька місяців. Він встиг закінчити її до виставки “Велика Вітчизняна війна” у 1942 році. Віднести її до ілюстрації епізоду військового дії не зовсім правильно, так як автор використав деякі перетворення, але, те, що це одна з найбільш драматичних картин в російській мистецтві ніхто не сумнівається.