У портреті видатного азербайджанського композитора Кара Караєва художник прагнув показати нелегкий процес народження музики. Зосереджена поза, закрита з точки зору психології від глядача, говорить про граничної концентрації на внутрішньому голосі.
Творчий процес може бути напруженим і тривалим, протягом якого зовнішня життя немов завмирає для людини, зануреної в себе, або тягнеться надто довго на одній ноті, поки не буде знайдено рішення. Чи Не тому таким нескінченним здається довгий чорний рояль, на тлі якого показана сидяча фігура композитора?
Зображення цього музичного інструменту задає мірний ритм композиції і служить необхідним контрастом для одягненого в білий джемпер героя. Художник доводить майже до графічної схеми жорсткі контури фігури Караєва і предметів інтер’єру.