Маковська Любов Корниловна – уроджена Молленгауэр, дружина Єгора Івановича Маковського, одного Тропінін, одного з творців рисовального класу, перетвореного пізніше в Московське училище живопису і скульптури. Мати художників Костянтина, Миколу, Володимира та Олександри Маковських. Коли в 1823 році Тропінін звільнився від кріпосної залежності і отримав звання академіка, він відмовився переселитися в Петербург.
Чиновницьку лямку він вважав не краще кріпосної неволі. Москва ж завжди залишалася для нього рідним містом і гаряче коханим. Простий, хлібосольна, багатодітний будинок Маковських був добре відомий культурної Москві. Єгор Іванович, голова сім’ї, заробляв на життя чиновницькою службою. Але в історії він залишився як один із засновників Художнього класу, який пізніше перетворився в Московське училище живопису, ліплення і зодчества. Справжньою його пристрастю було мистецтво. Та і вся родина Маковських не була ображена талантами. Три сина і донька Єгора Івановича стали художниками.
Костянтин і Володимир досягли справжньої слави. Їх мати, Любов Корниловна, була однією з перших красунь Москви. Вона володіла чудовим сопрано, виступала в концертах, давала уроки. Коли відкрилася консерваторія, Микола Рубінштейн запросив її в якості учительки співу. Саме такий – витонченою, ефектною – побачив її Карл Брюллов: зберігся малюнок до незакінченим портрета. Робота Тропініна виконана теж в середині 1830-х років. Але Тропінін показав Любов Корниловну зовсім інакше. Той тип портретного зображення, який поступово сформувався у Тропініна, отримав згодом назву “портрет в халаті й туфлях”.
Писався цей портрет, швидше за все, на прохання Єгора Івановича, бажав бачити дружину такою, якою вона була вдома. Гладко зачесане волосся, домашній одяг, відкритість особи – як яскраво виразився в цьому портреті власний жіночий ідеал художника.
Тепер художник виступає у всій зрілості таланту, у всьому чарівності живописної майстерності. Портрет хочеться розглядати довго, спостерігаючи тонкі переходи кольору, зауважуючи, з яким артистизмом написані складки пеньюара, легка тканина мереживного шарфика, візерунки мереживного комірця. І весь час відчуваєш особливу теплоту образу, створеного майже сто сімдесят років тому.
(3 votes, average: 3.67 out of 5)