На рубежі XVIII – початку ХІХ століття Боровиковський звернувся до нового для нього типу групового сімейного портрета. Це дозволило художнику внести нові якості у відкриту їм форму ліричного портрета.
До числа найбільш вдалих відноситься портрет сестер Гагаріних. В його композицію вводиться жанрове дію. Дві молоді дівчини, одягнені по-домашньому, зайняті музикуванням. Молодша – грає на гітарі і дивиться в нотний лист, який тримає старша сестра.
Витончені пози, живі очі, ніжні овали юних осіб, тонкі переливи сріблясто-сірих, фіолетово-рожевих і блакитних тонів, привітна природа. Вишукана яскраво-червона гітара не вносить дисонанс, а лише підкреслює світлі образи сестер.
Хоча задум цієї картини близький ідеям сентименталізму, показуючи ідилію домашнього побуту і ніжні почуття, викликані музикою, все ж він несе в собі значний елемент новизни: в основу його поло дружин мотив активної дії. У відповідності з ним і характери дівчат вже не приховані тінню невизначеною мрійності: в них більше конкретності і природності.
Вміло використаний майже квадратний формат полотна, на якому вдало скомпоновані дві фігури. Пейзажного фону в картині відведена незначна роль. Зате предмети побуту: одяг, гітара, ноти займають майже половину живописної поверхні. Нове виявляється і в об’ємно-пластичного трактування форми: художник користується нехарактерним для нього перш светотеневим контрастом в особах. Колорит портрета побудований на протиставленні зближених тонів, без застосування рефлексів.
Раніше м’які поєднання сірого з рожевим, перлинно-білим, кілька озвучені яскравим кольором гітари. Ці не настільки значні зміни в композиції і кольорі істотно змінюють той лірико-емоційний образ, який був знайдений Боровиковським в попереднє десятиліття.
