Музей Тулуз-Лотрека, Альбі, Франція. Лотрек терпіти не міг розмов на політичні теми, але обертався у світі художників, акторів і письменників, більшість з яких не приховувало своїх анархічних переконань. Вони тоді були в моді. Передові люди захищали їх, сноби хизувалися ними. В тому році Лотрек познайомився з групою вільнодумних письменників, які в тій чи іншій мірі за своїм поглядам примикали до анархістів, – з працівниками “Ревю бланш”, журналу, засноване братами Натансон два роки тому.
Лотрек відразу ж відчув себе в цьому середовищі вільно. Олександр і Таде Натансон, поляки за походженням, зуміли завоювати авторитет у паризькому театральному і літературному світі. Натансони були людьми з широкою натурою і не шкодували ані ідеї, ані на гроші, інстинктивно тягнуться до новаторам, майже завжди безпомилково вловлювали всі характерні для тієї епохи кінця століття явища, були прихильниками Малларме, Ібсена, таких молодих художників, як Боннар, Вюйар, Руссель, Моріс Дені, Валлотон, які іменували себе “Набі”. У лютневому номері “Ревю бланш” була надрукована хвалебна стаття про виставку Лотрека в галереї “Буссе і Валадон”.
З братів Натансон особливо виділявся Таде. Високий, кремезний чоловік, гурман і черевоугодник, він замовляв собі величезну кількість страв, був щедрий, любив розкидатися грішми, що цілком відповідало його живій і захоплюється характеру. Дуже підходила до нього і його прізвисько “Чудовий”. Невтомний ділок поєднувався в ньому з витонченим естетом, проникливий розум не заважав йому віддаватися мріям і утопічним проектам. Це була особистість тонка і імпульсивна, глибока і в той же час легковажна. Незважаючи на деяке дитячість, в ньому відчувався талант, а талант неприборканий.
Цей велетень частенько витав у хмарах, його палке уява та інтуїція брали верх над розумом. Він одружився на зовсім молоденькою – в день весілля їй було лише п’ятнадцять років і три місяці, – дивовижно красивій дівчині. Саме про такий дружині він мріяв все життя! Звали її Мизия. Серед її предків були російський князь і обдарований музикант-бельгієць. Вона сама була віртуозною піаністкою. Мизия дозволяла собі всілякі примхи, не менше, ніж Лотрек, але, на відміну від нього, вона жила в якомусь фантастичному світі і все підпорядковувала своїм примхам. Готуючись до весілля, вона витратила на білизні, на “придане феї” триста тисяч золотих франків – всі гроші, які дали за неї батьки.
Натансони та їхні друзі дуже скоро прийняли Лотрека в своє коло і полюбили його. Він почав друкуватися в “Ревю бланш”. Через деякий час він попросив Мізію позувати йому для обкладинки брошури з піснею Діо “Цнотливість”.
Мизия Натансон послужила Лотрека моделлю і для однієї з афіш, замовленої “Ревю бланш”. На ній художник зобразив “осяйної і загадкову” Мізію в хутряному болеро, з муфтою, вуалеткой і у великому капелюсі, прикрашеному чорними перами.
Мизия Натансон була напрочуд гарна, але художник спотворив риси її обличчя. “Лотрек, чому ви всіх жінок зображаєте потворними?” – запитала Мизия. “Тому що вони насправді потворні”, – відповів Лотрек.
