Ця картина була написана восени 1940 року в Ніцці, куди Матісс виїхав з окупованого німцями Парижа. Вона демонструє перехід художника до спрощеній манері письма. Жіноча фігура настільки наближена до глядача, що її голова і спідниця частково зрізані рамою. Композиційно зображення розташоване в одній площині. Художник підкреслює це чистим, позбавленим півтонів, кольором, плавними чорними лініями контурів і розташуванням орнаменту вишивки.
Особливий декоративний ефект створюється за рахунок сміливої палітри, що включає в себе чисті червону, рожеву, синю і золоту фарби. Процес створення деяких своїх картин Матісс відобразив на фотографіях, що дозволяють простежити за його копіткою пошуком “останньої” композиції. Працюючи над “Румунської блузою” художник прагнув до спрощення форми і додання їй більшої монументальності.
Існує 15 фотографій “Румунської блузи” на різних етапах її “народження”. На першій стадії роботи Матісс зобразив свою героїню сидить на стільці. Багато розшита румунська блуза “грає” з барвистим фоном, в якості якого написані шпалери, оздоблені квітковим орнаментом. На другій стадії фігура зберегла своє становище – по діагоналі полотна, – але тепер художника займає більше “рифмовка” пишного рукава блузки і вигнутою спинки стільця. Малюнок шпалер тут стає простіше і крупніше. На третій стадії змінюється форма ліктя і складених долонь дівчата, знову ж упрощаясь і як би направляючись до форми кола. Стілець і шпалери ще присутні тут, але вже на четвертій стадії Матісс робить різку композиційну модернізацію картини. Зникають стілець і шпалери. Чіткий візерунок вишивки на блузі зберігається, але фігура героїні, злегка випростуючись і на очах “виростаючи”, заповнює собою майже весь простір картини і в цілому приймає виразну форму сердечка. Голова дівчини виявляється частково зрізана верхнім краєм полотна.
“Румунська блуза” – дуже показове для Матісса твір. Варто вдуматися, що відбувалося в 1940 році, коли вона створювалася, в світі і що зображено на картині. Здається, що Матісс зовсім не помічає страшних “розломів”, спотворили сучасний йому світ. Та так, напевно, і було, за великим рахунком. Матісс – послідовний утопіст. Він жив як би на “інший” планеті. І закликав усіх нас наслідувати його приклад Тому що тоді б “інша” планета стала Матісса “нашої”. Стала реальністю.
Ми порахували можливим привести тут деякі думки художника про мистецтво. Нам здається, що кращого коментаря до представленого шедевру не знайти. Отже. Виразність, з моєї точки зору, не полягає в пристрастях, палаючих на людському обличчі або виражаються в несамовитих рухах. Вся композиція моєї картини експресивно: займані фігурами місця, порожні простору навколо, пропорції – все грає свою роль. Композиція є мистецтво розташування в тому чи іншому декоративному порядку різних компонентів цілого з метою висловити почуття художника.
У картині кожна частина помітна, і кожна грає призначену їй роль, будь то роль ключова або другорядна. Звідси випливає, що все те, що не грає корисної ролі в картині, є шкідливим. Я не можу рабськи копіювати натуру. Я змушений інтерпретувати натуру і підпорядковувати її духу моєї картини. Відносини, знайдені між тонами, повинні привести до живої гармонії тонів, до гармонії, аналогічної музичної композиції. Що мене більше всього цікавить, так це не натюрморт і не пейзаж, а людська фігура. Вона дає мені можливість висловити моє майже релігійне преклоніння перед життям. Я не намагаюся запам’ятовувати всі деталі особи, і мені не обов’язково передавати їх з анатомічної достовірністю. Про що я мрію, так це про мистецтво рівноваги, чистоти і безтурботності, в якому не було б нічого гнітючого або вселяє турботу.
