Зразок потужної тонального живопису Рібери. Біблія розповідає про старозавітному патріарха Якова, який по дорозі в Месопотамію заснув у пустелі і бачив віщий сон. Якову приснилася сходи, одним кінцем торкалася землі, а іншим уходившая в небо, за нею сходили і сходили ангели.
Стояв на верху сходів Бог Саваот визначив майбутню долю Якова як родоначальника “дванадцяти колін Ізраїлю”. Цей біблійний сюжет привертав увагу європейських живописців, але його зображення, навіть якщо воно обмежувалося “сходами ангелів” виглядало надумано і штучно. Рібера вирішив його по-своєму, сміливо і просто. Святий – молодий втомлений подорожній селянського типу – спить на кам’янистій землі серед випаленого сонцем пейзажу.
Замість наступаючої ночі панує ясний розсіяне світло відкритого простору. Майже дві третини композиції займає небо в рух хмар, набежавшей хмари, проривів синяви. Над самою головою Якова через небо по діагоналі простягається світла, сяюча смуга, і в ній тануть, ледве помітні, ніби згустки того ж сяйва, фігурки ангелів. Подорожнього не просто сморило спекотне марево дня, що йде до заходу. Сон Якова піднесений, сповнений розлитого навколо божественного спокою.
