Груповий портрет – “Стрілки гільдії св. Адріана”- був написаний Хальсом в 1633 році. Вируюча життєрадісність картин 1627 року поступається тут місце значно більшої стриманості, динамічна композиція, заснована на підкреслених діагоналях,- спокійному розподілу фігур по горизонталі. На величезному полотні зображено збіговисько стрільців під відкритим небом.
Мабуть, справа відбувається у дворі Старої стрілецької гільдії, будівля якої збереглося в Гарлемі досі. Двір заріс високими густими деревами, їх темна коричнювата зелень служить фоном для ошатних фігур. Збереглися старі копії з картини змушують припустити, що фарби пейзажу кілька потемніли від часу; спочатку він був світліше, виразніше були просторові співвідношення між окремими деревами і т. п. Тепер дерева становлять єдину похмуру масу, в картині з’являється натяк на таємничу поезію вечора, відблиск цієї поезії лягає і на людей, вся сцена здається красивою і значною.
Нам важко судити про те, наскільки змінилися ті чи інші фарби, і як ці зміни впливають на наше сприйняття, але можна з упевненістю сказати, що сам Хальс прагнув надати своєму творові романтичну піднесеність і красу. Ліву частину картини займає щільна група офіцерів, оточуючих полковника Иохана Класу Лоо. Сам полковник – літній гарлемської бюргер – володіє авторитетом влади, розуму і сили волі. В його “свиті” також багато яскравих, хоч і не таких значних характерів. Так, настрій картини, враження, яке вона справляє, великою мірою визначається фігурою капітана Схаттера, що стоїть боком до глядача праворуч від полковника. Високий і красивий, у світлому жовтуватому костюмі, з прекрасним блакитним офіцерським шарфом, Схаттер з чарівною посмішкою, блиснувши очима, обертається до глядача. Витонченість його пози, чарівне вираз обличчя одночасно і природні і злегка підкреслені. Здається, що він з захопленням грає роль, грає легко, тому що вона відмінно підходить до його “даними”, відповідає його натурі.
Цікаво, що образ, який служить ключем до романтичної поезії картини, таїть у собі й частку іронії, і притому іронії не тільки Хальса, але, можливо, і “актора” – Схаттера. Нарешті, в правій частині картини виділяється розумний, тонкий, зібраний капітан ван дер Хорн, встав в півоберта до кількох стрільцям, яких художник вільно розсадив за простим дерев’яним столом. Роль ключового образу, що вводить нас у світ картини, грають тут відразу три і притому три таких різних персонажа, як полковник Лоо і капітани Схаттер і ван дер Хорн. Мабуть, це найбільш очевидно виявилася складність і різноманітність змісту цього чи не самого прекрасного з написаних Хальсом портретів стрільців.
Цікава деталь: у правого краю полотна з книгою в руках зображений лейтенант Хендрік Герритс Піт, відомий гарлемської художник. Після цієї роботи Хальс лише двічі писав групові портрети стрільців. Один з них залишився незакінченим, це так звана “Худорлява рота” в Амстердамському Рейксмуэеуме.
