Таких коней Делакруа бачив на березі африканської річки – измазанних брудом, люто б’ються, здиблених. Зараз вони б’ються в стайні – чується гуркіт копит і хрипіння. Один кусав іншого за шию, блищали могутні крупи, косилися налиті кров’ю очі…
Конюхи, спали в кутку на лахмітті, прокинулися і кинулися, щоб їх заспокоїти, розняти. Ці обідранці величаві, як римляни. Один з них ганчіркою обмотав себе, і вона майорить, мов тога. Палиця в його руці – це жезл, це пояс Якова…