Цю картину художник ніхто не замовляв, він написав її для власного задоволення. Вона зображала ромерию – народне свято на честь святого Ісідро, покровителя столиці.
Веселі гуляння на лузі біля обителі святого Ісідро були улюбленим розвагою жителів Мадрида; і сам він, Франциско, з приводу останнього благополучного дозволу від тягаря своєї Хосефи, влаштував на лузі перед храмом бенкет на триста осіб; запрошені, за звичаєм, прослухали месу та пригостилися індичкою.
Зображення таких свят здавна привертало мадридських художників. Ромерию писав і сам Гойя десять років тому. Але то було не справжнє святкове веселощі, а штучна веселість кавалерів і дам у масках; тепер же він зобразив стихійну, неприборкану радість свою і свого Мадрида.