Брейгель не вигадує цей сюжет. Ще готична середньовіччя розробило досить ретельно диференційовану іконографію танців смерті, тріумфів смерті, мистецтва вмирати. Це різні іконографічні мотиви. “Танці смерті” представляли собою зазвичай серії сюжетів, що зображують хоровод, де скелети, судорожно підстрибуючи, захоплюють у танці людей з самих різних верств суспільства: імператорів, кардиналів, купців. “Тріумфи смерті” – це саме картини, в яких найчастіше скелети або смерть з косою у вигляді спорохнілого трупа оволодіває світом.
У Нідерландах лютувала інквізиція, іспанці вогнем і мечем намагалися придушити народне повстання. Все це знайшло відображення у творчості художника.
У написаній близько 1562 року картині “Тріумф Смерті” Брейгель, як би дивлячись на світ крізь призму Босха, створює моторошний “панегірик” Смерті: в заграві пожеж стала безплідною і безлюдній земля, покрита стовпами з колесами тортур і шибеницями; на горизонті – таке ж пустельне море з гинуть кораблями.
Враження зловісної фантастичності посилена ще й тим, що Пітер Брейгель представив Смерть у вигляді незліченних полчищ воїнів-скелетів, тягнуть натовпи людей – кардиналів і королів, селян і солдатів, жінок і ченців, лицарів, коханців, бенкетуючих – на превеликий распахнутому труні. Людство перед обличчям Смерті на думку Пітера Брейгеля постає як безсила множинність сліпих частинок в царстві нісенітниці, жорстокості і загальної загибелі.
Простір, охоплена картиною, рясніє самими різними сценами, наповнене різною символікою. Тут і символічне зображення середньовічного розуміння “тріумфу смерті”, де вона зображена у вигляді скелета на худій коні, і “танець смерті”, у якій перед неминучим кінцем всі рівні.
У правому куті показаний стіл, оточений пирующими і предающимися розпусти молодими людьми; їх також чекає смерть.
У лівому куті зображено лежача постать в короні, у пурпуровій мантії на горностаевом хутрі, в латах, якого смерть-скелет ; смерть, вже пред’явило на нього свої права, тепер цікавиться лежать поруч з королем золотом, здобутим обманом і користолюбством.
Поруч кардинал в крислатому капелюсі, зображений зі спини, проста горожанка, впала ниць; поруч з нею немовля, якого нюхає пес-скелет. Худа кінь, керована скелетом, тягне повну черепів віз.
На високому парапеті, поруч з круглим будинком класичної архітектури, скелети, одягнені в якусь подобу білих тог, згуртувавшись навколо хреста, постають певним трибуналом На другому плані картини – пейзаж, всіяний шибеницями з повішеними, скелетами, сценами битв і пожарищами.
Коли розглядаєш деталі, то дивуєшся одній обставині: тут сотні скелетів, сотні черепів. Ну що можна “вичавити”, так сказати, в художньому, образному відношенні з черепа? Адже абсолютно всі одноманітні.
Але Брейгель зображує їх у таких розворотах, в таких положеннях, що ці черепи як би набувають міміку. Вони здаються то подмигивающими, то скалящимися, то усміхненими якоюсь диявольською усмішкою, то, навпаки, загрозливо наглядачами провалами своїх очей. Ці деталі чудово виконані художником і свідчать про його високій майстерності.
Полотно “Тріумф смерті” нагадує людству про невідворотність смерті. Автор вважає смерть завершенням всього, бо вона не залишає ніяких надій – ні на славу ні на вічність. Скелети вершать свій страшний суд, якого ніхто не уникне – ні цар, ні раб, ні проповідник, ні грішник. Люди, намагаючись врятувати від смерті, спрямовуються в лаз, на кришці якого теж стоиг хрест, але це місце здається не порятунком, а своєрідною мишоловкою смерті. Світ гине під похоронний бій дзвонів, раскачиваемих скелетами у верхньому лівому кутку картини.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)