Ця картина написана простою і доступною для нас мовою. Художник показує нам, що весна, не таке вже й романтичне час року. Що весна теж може бути примхливою і жорстокою. Різні етапи весни дають нам різне враження про картину.
На цій картині художник зобразив ранню весну, на якій вона почала відвойовувати свої права і тане кругом сніг. Особливо страшно це тим, хто живе і межує з річкою, зазвичай навесні вода виходить з берегів. Перед нами постає водопілля. Ми бачимо, що проти весни заступилися у боротьбу верби, яких художник помістив на передній план свого зображення.
Верби виглядають самотніми і загубленими серед такої кількості води. Деякі критики порівнювали ці верби і овдовілих жінок. І тим і тим нізвідки чекати допомоги і підтримки. А весна виступає в ролі владної господині, яка диктує свої правила. Картина намальована контрастними кольорами. Темний колір символізує трагізм того, що відбувається, а світлі відтінки залишаю за собою хоч якусь, але надію, на те, що все зміниться.
Мені картина сподобалася, але є маленьке але. Мені стало сумно від темних фарб, і захотілося, щоб кожна людина на землі був щасливий, щоб люди не чекали змін у своєму житті, а діяли самі, негайно. Бути може тоді, ми подобреем один до одного. Нам варто навчитися цінувати в житті і в людях доброту, щиросердність і чуйність. Це, на мій погляд, головні принципи, на поступки яких повинна йти людина. І швидше за все, в світі буде більше добра, співчуття і співпереживання, і нам не треба буде боятися, що нас хтось може образити.
