Сімнадцятирічна Жанна д’арк класичної витонченої красунею з штучним особою в “неприступною” позі відображена в полотні з назвою, дублюючим історичний факт 1429 року, рукою відомого француза Жана Огюста Домініка Енгра. Робота була народжена в період останнього етапу розвитку творчості художника, саме з цієї причини вона так докладно, професійна й унікальна у своєму виконанні. Протягом останнього десятиліття живописець Жан Огюст творив тільки в напрямку історичного оповідання реальних подій, віддаючи перевагу власної усталеної техніці – гладкою, рівною, без хаотичних мазків.
Прикладом меланхолійного листи служить представлене полотно з Жанною – досить темне, побудоване на грі світла і тіні з використанням великих і дрібних деталей. Власне кажучи, подібний стиль став візитною карткою Енгра, як представника классицистской школи живопису. І так, д’арк – дівиця, слишавшая з тринадцяти років призовні голосу Господа на звершення подвигів в ім’я віри. Якою вона постане, вирішував сам автор. В його руках була, по суті, доля дівчини і подальший шанс на загальну любов і поклоніння фанатиків.
Жан Огюст волів внести якусь скульптурність в образ Жанни, наділивши воскової блідістю обличчя з штучним рум’янцем, стерши зайву міміку і красу юного личка. Факт, що впечатан рукою автора в полотно, відображає урочисте миропомазання короля Карла в Реймському соборі. Це немите середньовіччя, закутанное в лати, котрі Енгр поставив на тендітне тіло Жанни. Точне відображення дрібних деталей і люда, супутнього головної героїні, не переважило значущості основного образу.
Не мало і не багато композиційних відступів – данина багаторічної праці і розуміння жанру історичного мистецтва. Хочеться відзначити досить точну передачу мовчання і помпезності події. Та свіча, що горить, не коптя простору, і безмовність челяді – все просякнуте в’язкої тишею. Тихе лист з інтенсивним мороком і півтонами прискіпливо правдиво передають гніт обстановки заходи коронації, що передує подальшому настанови дівчиною короля на початок наступу на столицю Франції. В цілому полотно має чітке побудова, точно змальовані деталі, контрастність, яка видає почерк художника. Вперше робота була експонована у 1855 році на Всесвітній виставці серед 66 робіт Енгра в індивідуальному залі.
