Серед нечисленних портретів Креспі зустрічаються видатні твори, до яких відноситься і його “Автопортрет”. Створений на рубежі століть, він вже повністю позбавлений барокової пишності, на зміну прийшли камерність, ліричність і інтимність.
Уважний погляд затінених очей, легка напівусмішка, недбало пов’язана біла чалма, нарешті, овальна форма портрета в загалом створюють образ художника, овіяне якоюсь,”романтичним серпанком”. Відчуття життєвості і безпосередності натури сприяє тричетвертними поворот, нахил голови, сама мальовнича манера – рухливий, легко ковзає по полотну мазок.
Колорит лише на перший погляд може здатися монохромним. При уважному розгляді у стриманій, зеленувато-коричневою гамі відкривається справжнє мальовниче багатство. Фахівці висловлюють припущення, що Креспі був знайомий з кількома,”Автопортретами” Рембрандта, які, можливо, мали на нього вплив, частково проявилося і в ермітажному,”Автопортреті”. Надійшов із зібрання Бодуена в Парижі 1781 році.
