Радісна, життєствердна картина, написана за мотивами твору Лонга – “Дафніс і Хлоя”. Дія відбувається в селі на грецькому острові Лесбос в Егейському морі. Там жили два пастуха, один пас кіз, інший – овець, один був рабом, інший вільним. Одного разу козопас побачив, як його коза годує подкинутого дитину – хлопчика, а при ньому пелюшка пурпурова, застібка золота і ніж з ручкою із слонової кістки. Козопас усиновив хлопчика і назвав його Дафнисом. Минуло небагато часу, і вівчар теж побачив, як його вівця годує подкинутого дитину – дівчинку, а при ній пов’язка, шита золотом, золочені туфельки і золоті браслети.
Вівчар її удочерив і назвав Хлоєю. Минав час, обидва підкидька росли разом. Дафнису вже 15 років, а Хлое 13, і обидва стали незвичайними красенями. Він пас кіз, овець. Вони дружили, пустували і скрізь і завжди разом. Одного разу влітку з Дафнисом трапилася біда: він оступився, потрапив у вовчу яму й мало не загинув. Хлоя з сусідом витягли його з ями, а потім дівчина повела Дафніса до струмка вимитися. І тут вперше Хлоя побачила, як Дафніс красивий, і відчула раніше незрозуміле хвилювання – перше хвилювання любові. Сусід посперечався з Дафнисом, хто з них красивіше і попросив Хлою вирішити їх спір. Хлоя підійшла і поцілувала Дафніса – того, хто їй більше подобався. І після цього поцілунку Дафніс теж відчув перше хвилювання любові.
Прийшла осінь. Настали виноградні свята. Дафніс і Хлоя раніше веселилися разом. І тут пастух їм розповів, що світом править бог любові Ерот, і неможливо врятуватися від його чарів. Ось тоді Дафніс і Хлоя зрозуміли причину свого хвилювання, і тепер вони стали обніматися, цілуватися, але далі не заходили. На наступне літо до Хлое стали свататись женихи. Дафніс в горі, тому що він був бідний. Але одного разу він знайшов багатий скарб і прийомні батьки вирішили одружити молодих закоханих. Несподівано з речей, які були при підкинутих дітей, у них знайшлися справжні батьки, до того ж і ті, і інші були багаті. Відбулося весілля. “І тут Хлоя зрозуміла, що все, чим вони займалися з Дафнисом в діброві, були тільки жарти пастуші”. Дафніс і Хлоя жили довго і щасливо, і дітей вигодовували їх кози і вівці.
