Неодмінним атрибутом двору Філіпа IV – як, втім, і будь-якого королівського двору середньовічної Європи – були блазні і карлики, яких тримали тут заради забави. Серед них були і професійні блазні, і люди, “скривджені” природою. Служачи при дворі, Веласкес не раз писав і блазнів, і карликів. На рубежі 1630-1640-х років він створив знамениту серію, складалася з чотирьох картин.
Героями трьох з цих робіт стали карлики. “Портрет Франсіско Лескано” представляє нам нещасного людини, що страждає – за всіма ознаками – хворобою Дауна; “Дон Хуан Калабасас” – горбаня, усміхненого безглуздою посмішкою.
У цих творах немає ні тіні глузування або бридливості – вони написані з явною любов’ю і симпатією. Цей факт нам багато говорить про характер самого автора.