Чутки і плітки досить часто мають на увазі яку-небудь гидоту. Розпускаються вони, як правило, з злості і заздрості до кого-небудь. Хороших чуток і пліток не буває. Втім, якщо вміти читати між рядків, можна почерпнути деяку частину правди про людину, якій “перемивають кісточки”. “Дружні плітки” – нонсенс. І, тим не менш, картина італійського художника Е. де Блааса носить саме таку назву. Три панянки не дуже знатного стану зручно влаштувалися в одній з кімнат панського будинку. Зайняті вони кройкой і шиттям – мабуть, на замовлення. Двоє розташувалися на дивані, одна поруч, на стільці.
Робота аж ніяк не заважає їм вести жваву веселу розмову. І, як виявляється з назви, про когось ще. Пози молодих пліткарок дуже виразні: одна шепче щось на вушко інший, третя при цьому вся звернулася в зір і слух, злегка подалася корпусом вперед. Їй теж пристрасть як цікаво – а що там такого йдеться!
Пікантності ситуації додає та обставина, що за напіввідкритими дверима причаївся, скоріше всього, “винуватець” бесіди – молодий чоловік типово італійської зовнішності, бідно одягнений, в капелюсі і з музичним інструментом навроде гітари в одній руці. Поки він оцінює ситуацію і не форсує події. Можна лише здогадуватися, що станеться, коли він виявить свою присутність. А статися може все, що завгодно. Втім, це вже сюжет для іншої картини, ненаписаною…
