Олексій Явлінський – один з яскравих представників раннього російського авангарду, експресіоніст, учасник об’єднання “Синій вершник”. Народившись в Росії, але проживши більшу частину життя в Німеччині, художник залишався вірним традиціям національного мистецтва, майстерно поєднуючи в своїй творчості елементи іконопису, селянської живопису і став популярним на початку XX ст. фовізму.
Творче життя Явленского пов’язана з Німеччиною. Саме тут, в Мюнхені, він навчався живопису у словенського художника Ашбе, тут разом з В. Кандинським організував у 1909 р. “Нове мистецьке об’єднання”, покликане донести до широких мас мистецтво нового часу, яке не приймалося на офіційній виставці “Мюнхенський Сецессіон”. Об’єднання включало дуже різних по спрямованості і методикою реалізації творчих задумів художників, однак загальний настрій бунту і противаги застиглої традиційної живопису було характерно для них усіх.
Якщо більша частина учасників “Синього вершника” поступово схилилася до геометричного абстракционизму, то Явлінський залишався вірним своєму первісному творчому посилу – повної віддачі вільному почуттю, провідному кисть. Портрети виконувалися ним у дусі фовістів, однак на відміну від Матісса Явлінський надавав велике значення емоційності людської натури, виразності особи.
Портрети, виконані Явленским, завжди наповнювалися чуттєвістю. Не виняток і картина “Фон Шокко”. Молода жінка, яка замовляє чашку шоколаду – шок7 ко, написана широкими розмашистими мазками різких контрастних кольорів, що створює відчуття деякої маскообразное. Однак гра світлотінями наповнює це відчужене особа проникливою чуттєвістю.
Виразний портрет модної дами написаний чіткими жирними контурами. Художник використовує для написання цього портрета інтенсивні кольори, які дисгармонируют один з одним і завдяки цьому справляють враження сексуальної відчуженості. Велике значення для художника грає світло, саме він додає образу молодої жінки емоційну силу.
Через особи, зображувані художником, передавалися внутрішні настрої самого автора. Якщо “Фон Шокко” – це відчужена, зосереджена в собі чуттєвість, то остання в житті художника серія “Медитація” – це явна неминуча трагедія.