У цій картині Венеціанов створює яскравий і переконливий образ російської селянки, повний високої поезії і правди. Лаконічність композиції надає твору монументальність, значущість. На передньому плані, велично заповнюючи простір полотна, зображена годувальниця з малюком.
Чергування округлих ліній кокошника та особи надає роботі враження завершеності, ясності. Нерухомість і уважний погляд героїні створюють настрій урочистості. Тип особи відрізняється благородством чорт, жвавістю суворого погляду. Венеціанов відкидає все, що могло б зробити образ буденним, більш того, вносить елементи ідеалізації. Зокрема, зображує дівчину у святковому сарафані.
Художник робить образи своїх моделей більш святковими і надалі. Цікаво звернути увагу на ряд прийомів, використаних художником. По-перше, мова йде про постановці фігури моделі з характерним “рафаелевским” нахилом голови; даний прийом можна зустріти, наприклад, ще в картинах “Селянська дівчина з серпом у житі”, “Молочниця “, “Купальниці”, “Женці”.
По-друге, Венеціанов виділяє світлом обличчя і фігуру дівчини. По-третє, тут, як і в багатьох інших роботах, героїня одягнена в святковий російська наряд, тобто образ цей дещо ідеалізовано. Вже в полотнах раннього періоду Венеціанов звертається до надбань класичного мистецтва. Хоча при цьому він створює дуже конкретні образи.
