Картина є одним з варіантів розробки євангельської теми “Розп’яття”, над якою художник працював в останні роки життя. У центрі картини недописаної “Голгофа” – Христос і два розбійника. Син Божий у відчаї закрив очі, відкинув назад голову.
Зліва від Нього розкаюється злочинець з пов’язаними рука мі, розширеними від жаху очима, напіввідкритим ротом. Праворуч юний розкаяний розбійник, сумно отвернувшийся. Всі фігури на полотні нерухомі. Широкими мазками написані лілова одяг Христа і темно-жовта – розкаявся розбійника, біла пласка вершина Голгофи, сині тіні. Ге нерідко дорікали, що він нехтував формою: зловживав контрастами барв, світла і тіні. Можливо, це були пошуки нової форми, здатної виразити пристрасть, яка вела художника: “Я вражу всі їхні мізки стражданням Христа… Я змушу їх ридати, а не розчулюватися…”.
При цьому ідея, яка надихала Ге, була моральною, а не релігійною. Він, за словами А. Н. Бенуа, бачив Христа “скоріше якимось прямим проповідником людської моральності, гинуть від рук поганих людей і подає людям приклад, як страждати і вмирати, ніж пророком і Богом”. До кінця життя Миколи Ге надихала надія на те, що за допомогою мистецтва людина може прозріти, а світ – виправитися.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)