Це каприччо Каналетто написав у 1765 році в якості “запізнілого” пропуску в Академію; її членом художника обрали двома роками раніше. Музичний жанр каприччо, вибраний художником, був продиктований бажанням догодити журі, яке банальним міським пейзажам воліло картини, що відрізняються примхливою фантазією.
“Каприччо з колонадою” стала однією з найбільш популярних робіт Каналетто. Робота прекрасно ілюструє особливості манери пізнього Каналетто. Формуватися вона, до речі, почала ще в 1730-ті роки. Характерна еволюція стилю чітко простежується, якщо картини художника дивитися “хронологічно”. Важливе місце серед них займають виконані в жанрі каприччо. Каналетто звертався до них всякий раз, коли відчував, що його заїдає “текучка”. У подібних роботах він давав волю власній фантазії.
Відрізняють їх незвичайність композиції і найвища техніка письма. Глибина створеної художником перспективи, тонка гра світла і тіні, химерне сплетіння архітектурних форм – все це викликає щире захоплення. Однак сама вражаюча деталь тут – аркове отвір у стелі і звисаюча з поручнів оксамитова тканина. На балконі ми бачимо людей, які милуються відкрилося їхнім очам виглядом. Атмосфера картини пронизана любов’ю до Венеції. Ця любов завжди жила в серці Каналетто.