У 40-50-ті роки творчий мова Рібери змінюється, його картини стають більш світлими та радісними. Художник тепер більше схильний до милування вуличними хлопчиськами, а Святих зображує в образах прекрасних молодих дівчат. В його творчість проникають барокові мотиви.
Саме в цей час Рібера пише один із найбільш романтичних образів – “Кающуюся Марію Магдалину”. Свята зображена в темній печері з зверненим Богу поглядом. На темному тлі печери світлими плямами виглядають повне принади дівоче обличчя, її оголені плечі, молитовно складені руки і ступні ніг.
Покривало огортає Святу, утворюючи химерні складки, в яких варіюються всі відтінки червоного. Холодне за кольором синювате темне вбрання Магдалини контрастує з червоним покривалом, підсилюючи загальну емоційність полотна.
Як противагу темній печері, – широчінь світлого біло-блакитного неба за її межами. Картина відбувається з королівської колекції. Можливо, вона була придбана у нащадків відомого іспанського колекціонера Херонімо делла Торре, на зборах якого було багато робіт Рібери. Вважається, що моделлю художника стала його дочка.
