Різка зміна художньої манери Поллока, возвестившее про появу нового самобутнього майстра, відбулося в 1943 році, коли він познайомився з Пеггі Гуггенхейм, а через неї – з представниками авангардних мистецьких кіл.
У 1947 році Поллок остаточно відмовився від мольберта, палітри, кистей і інших, звичайних для художника, інструментів. Замість цього він почав наносити фарбу прямо на полотно, іноді розмазуючи її палицею або кельмою. Так народилася прославила художника “крапельна живопис”.
Подібна техніка не була абсолютним нововведенням – до неї вдавалися в окремих випадках сюрреалисти Андре Масою і Макс Ернст, – але всякий раз ці досліди диктувалися конкретними завданнями; покласти цю техніку в основу цілого художнього світу Поллок зважився першим.
Результат вийшов настільки вражаючим, що протягом кількох наступних років художник створив у цій техніці величезна кількість картин – таких, як “Літо: Номер 9А, 1948” і “Алхімія”, 1947 .