Картину “Мадонна з немовлям” Сурбаран написав на схилі своїх днів, в 1658 р. У пізній період своєї творчості художник став відходити від монументальності і скульптурности зображення, властивих його попередніх робіт. Сумно і покірно опущена голова втомленої жінки, невпевнено притримує немовляти. Неясна манера письма співзвучна м’якого, ніжного і сумного образу Марії. Немає чіткості й відчуття завершеності картини, відсутня сила вираження; фахівці припускають, що цю роботу Сурбаран, можливо, виконував не один.
Велике місце в творчості Сурбарана займає жанр портрета. Особливість його манери в тому, що в його картинах важко провести чітку межу між портретами певних осіб і зображеннями святих. Картина “Святий Лаврентій” із зібрання Ермітажу відрізняється явно вираженою портретної конкретністю. Не менше значення для його творчості має жанр натюрморту – Сурбаран був найбільшим майстром іспанського натюрморту XVII ст. Створював він і полотна ліричного характеру, наприклад “Поклоніння пастухів”, що зберігається нині в Музеї витончених мистецтв в Греноблі.
Франсиско Сурбаран залишив після себе величезну спадщину у вигляді картин і фресок на стінах монастирів. Він писав біблійні сцени, портрети і натюрморти, причому всім його роботам притаманні простота стилю, витончена строгість композиції і матеріальність виразних прийомів. Сурбаран намагався передати свої знання і виховав чудових художників, серед яких Мартінес Градилла, Бернаве де Айала і брати Поланко.
Лаконізм і виразність художнього мови Сурбарана особливо ясно простежуються в його натюрмортах, в яких художник умів виразити матеріальне досконалість, красу форми, фактури, кольору зображуваних предметів. Сурбаран створив справді монументальний образ “світовий природи” у своїх чистих по фарбам і строгих за формою роботах.
