Стародавні римляни шанували богом війни Марса, він допомагав римлян завойовувати перемоги, дарував благополуччя і процвітання, тому в Римі його, поряд з богом Юпітером, високо цінували, всіляко шанували, присвятили спеціальний місяць у річному календарі – березень. Цей перший весняний місяць стародавні римляни вважали найбільш сприятливим для початку воєнних дій.
Римляни вважали Марса батьком Ромула і Рема. Марс тому вважався родоначальником міста, його охоронцем, в честь його здійснювали жертвопринесення, а біля Риму з’явилося Марсове поле, на якому також на його честь було споруджено священний храм. По віруваннях того часу, щоб не піддавати місто небезпеки, збройного римському війську заборонялося входити в межі міської межі.
Служителями святилища бога Марса були жерці, звані салии, їх налічувалося 12 осіб. Всі вони обиралися з благородних сімей – патриціїв. За легендою, другого царя Риму-Нуму Помпилию 1 березня з неба в руки впав щит. Це порахували знаменням богів. Щит став запорукою непереможності римського війська. За його зразком створили ще 11 щитів, які назвали священними і передали салиям.
Перед початком бойового походу полководці приходили в храм Марса, вони поклонялися священним щитів. Коли наставала осінь і воєнні дії припинялися, священні щити прибирали, і тільки 1 березня виставляли їх знову. В цей день салии у військових обладунках очолювали урочисту процесію. Вона рухалася по Риму і зупинялася біля дверей святині Марса.
