Моління про чашу – Андреа Мантенья

Моління про чашу – Андреа Мантенья

Моління про чашу   Андреа Мантенья

Однією з характерних для Мантеньї робіт є “Моління про чашу”. Традиційний біблійний сюжет – явище Христа п’яти ангелів – переданий тут в особливій живописній манері, жорстко і педантично ставиться до деталей. На передньому плані полотна безтурботно сплять три апостола, тоді як Юда вже веде посланих Синедріоном солдатів до Спасителя. Фоном всьому дійству служить створений уявою художника місто. Ландшафт місцевості справляє враження нереального, проте він також переданий з високою точністю.

У падуанської церкви, яка розташовувалася неподалік від капели, розписаної Джотто, Мантенья виконав фресковий цикл за мотивами легенди про Святого Якова. Під час Другої світової війни церква дуже сильно постраждала від бомбардувань, і фрески Мантеньї були значно пошкоджені. Це стало важкою втратою для мистецтва, т. к. фрески, безсумнівно, належали до числа найвидатніших творів світового живопису.

На одній з фресок, яка нині збереглася лише в репродукціях і копіях, був зображений Святий Яків, під конвоєм ведений до місця страти. При зображенні міфологічних сюжетів Мантенья завжди прагнув передати подію так, ніби воно дійсно відбулося, саме це і відрізняє його манеру від художніх методів таких художників, як Донателло або Джотто. Прагнучи відобразити епізод на своєму полотні, Мантенья не тільки стежив за розвитком подій, але й намагався уявити собі, як повели б себе люди в подібній ситуації.

Святий Яків, згідно з переказами, жив за часів римських імператорів, саме тому художник відтворив у своєму творі середу, характерну для тієї епохи. З точністю передати ці часи йому допомогли замальовки, які Мантенья робив з античних оригіналів. Так, ворота, через які конвой проводить Святого Якова, зображені у вигляді римської тріумфальної арки, а солдат художник одягнув у зброю римських легіонерів.

Дух римської монументальності передають не тільки костюми та архітектурні орнаменти, але ще і композиція фрески. Мантенья немов режисує її; він сподівається в подальшому прояснити хід і зміст зображуваного моменту. Тому сюжет картини можна зрозуміти без праці: похмуре ходу раптово зупинилося; причиною затримки став молодий солдат, який, розкаявшись, кинувся до ніг Якова і просить його благословення. Святий, відірвавшись від своїх похмурих дум, осіняє його хресним знаменням. Драматизм моменту підкреслять поведінкою двох інших солдатів: один з них дивиться на цю сцену байдуже, інший підкинув руку у виразному жесту співчуття. Групу головних персонажів обрамляє арка, вона ж відокремлює їх від натовпу роззяв, теснимих вартою.

Мантенья був різнобічно обдарованим майстром. Його творчість була дуже плідною. Численні фрески, що прикрашають стіни капел в Падуї та Мантуї, естампи на міді, виконані за розробленою ним же техніці гризайлі – все це суттєво збагатило скарбницю Ренесансу і привнесло в сучасну Мантенье живопис совершео нові прийоми, надавши на творчість художників Раннього Відродження вельми істотний вплив.