Лірична картина “Оголена італійка” епохи Романтизму належить Франческо Хайесу – італійцеві з французькими коренями. Полотно змістовно, хоча має в задумі самотню героїню – оголену італійку. При докладному вивченні картини кидається в очі ще один схематично промальований персонаж праворуч від стіни, але автор вирішив залишити свою італійку в самоті.
Картина явно не завершена, про що свідчить задрапірована одяг, звисаюча з лівої руки жінки. Ця деталь так і залишилася ескізом – без колірного рішення. В роботі присутній недомовленість і немає повноти сенсу. Чому героїня ховається за рогом, де її плаття і для чого вона соромиться? Залишається задовольнятися тим, що Хайес залишив на суд глядачеві. Дівчина не еротична, викликає швидше співчуття, ніж потяг. Її образ написаний з натури, скромною і втраченої, як і її копія. Характерно для давньоримських красунь її волосся зібрані в складну зачіску. Тут не єдиної зайвої деталі, навіть аксесуарів або рослинних атрибутів. Художник довольствовала природною красою жіночого тіла, воліючи відверте Ню пишним вбранням. Робота написана олією, дуже гладко і сухо.
Колорит дуже теплий, світлий та затишний. Для Франчески Хайеса не властива контрастність, його роботи завжди сповнені прозорих фарб та не забиті боротьбою світла і тіні. У цьому полотні автор не зраджує своїй любові до вохристій панелі, майже золотистою. Дальній план, той, що в тіні, має глибокий аспідний колір. Таке поєднання створює певну температуру в роботі – на світлі – затишне тепло, в тіні – літню прохолоду. Камінь, яким викладена стіна, нагадує шорсткий черепашник, ще теплий від сонячних променів. Відображення в горизонтальній кладці натякає на полірований мармур.
Жінка босими ногами топче прохолодну поверхню і, швидше за все, відчуває подих вечірнього вітру. Їй холодно, а, може, просто соромно. Тому героїня так наполегливо ховає викрите тіло. Автор передав за допомогою фарб не тільки красу природи героїні, але зміг заморозити її, присоромити в очах глядачів і образити.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)