На картині представлена типова венеціанська тераса, викладена різнобарвними плитами і обгороджений по периметру мармуровими перилами.
На протилежному березі річки, на думку деяких дослідників – Лети, видніються скелясті гори з безліччю печер, селище біля підніжжя однієї з гір і замок на її вершині-трохи дивний і таємничий краєвид, над усім, що ці небо з ніжними хмарами, отражающимися в дзеркалі водної гладі.
На терасі кілька фігур. В кутку тераси мармуровий трон, на якому сидить Богоматір з опущеною головою і складеними в молитві руками.
Зліва від неї, склонив голову сидить жінка в короні, праворуч ближче до глядача-інша жінка, висока, молода й струнка, в чорній накидці на плечах, схожою на ту, що і донині носять венеціанки.
За мармуровими поручнями розташувалися два старці – дослідники вважають, що це, швидше за все, апостоли Павло і Петро. В руках у Павла меч, вираз його обличчя суворо і контрастує з ласкавим поглядом другого апостола, з розчуленням спостерігає за групою, що розташувалася в центрі тераси.
Тут, у глиняній вазі зростає невисоке деревце, навколо якого бавляться четверо малюків. До них з іншого кінця тераси направляються двоє святих – Йов, з молитовно складеними руками, і юний, вражає своєю воістину божественної красою Себастьян…
Протягом довгого часу ця алегорія залишалася нерозгаданою. Проте останнім часом дослідникам вдалося встановити її літературне першоджерело. Найвірогідніше, це була популярна в XIV столітті поема французького автора Гійома Дегильвилля “Мандри душі”, в якій містичне дерево символізувало Христа, а немовлята, які грають під ним, являли собою душі чистилища…
Белліні допрацював сюжет поеми, зобразивши святих покровителів невинних душ Іова і Себастьяна, апостолів, Богоматір, а також жінку, імовірно, що уособлює Правосуддя, яка, віддавши в руки апостола Павла караючий меч, покірно схиляє перед Богоматір’ю свою увінчану короною голову…
Однак у ній залишається ще багато незрозумілого. Фігура в східному тюрбані, чоловік у яскраво-червоному вбранні, кентавр – всі ці дивні істоти, схоже, є плодом уяви Белліні.
І ключ до його картині знаходиться не стільки в тому, що саме зображено на полотні, скільки в самій таємничій атмосфері цього твору, герої якого начебто пов’язані між собою, і в той же час кожен існує сам по собі. Неспроста багато дослідників називають “Священну Алегорію” картиною-сновидінням.. .
Незважаючи на неразгаданность сюжету картина здобула популярність завдяки своїм живописним якостям і майстерно переданої атмосфері міста на воді.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)