Графиня Дар’я Федорівна Фикельмон, уроджена графиня Тизенгаузен, внучка фельдмаршала Кутузова і дружина дипломата Карла Людвіга Фікельмона. Її мати Єлизавета Михайлівна, улюблена дочка Кутузова, після загибелі першого чоловіка стала дружиною російського дипломата Н. Ф. Хитрово і прожила з ним до Італії майже десять років.
Там сімнадцятирічна Доллі, молодша дочка Єлизавети Михайлівни, вийшла заміж за австрійського посланника і стала графинею Фикельмон. У 1829 році граф Фикельмон отримав посаду австрійського посла в Росії і вони переїхали в Петербург. Єлизавета Михайлівна, вдруге овдовівши, також повернулася в Петербург. У Петербурзі Е. М. Хитрово і Доллі Фикельмон стали господарями двох модних великосвітських салонів.
“Вся актуальна життя, європейська, російська, політична, літературна і громадська, мала вірні відгомони в двох споріднених салонах”, – так писав про це князь П. А. Вяземський. Дар’я Федорівна Фикельмон була блискуча красуня, володарка суворого логічного розуму, освічена, тонка, яка вміє вести невимушену і цікаву бесіду.
Салон Фикельмонов в Салтиковском палаці на набережній Неви був одним із самих блискучих і інтелігентних в столиці. Його із задоволенням відвідували П. Вяземський, А. Тургенєв і Пушкін. П. Вяземський назвав його “вікном у Європу”: тут проходили зустрічі найвищих представників дворянства, відомих громадських діячів, послів і так далі. З бесід з графом Фикельмоном Пушкін, сам ніколи не покидав меж Росії, черпав відомості про життя Європи. А Дарину Федорівну Пушкін вважав однією з найбільш непересічних жінок у своєму оточенні.
Д. Ф. Фикельмон залишила щоденник, в якому з майстерністю психолога дала характеристики багатьох сучасних їй людей і подій. Цей щоденник став одним з найважливіших свідчень з приводу причин, що призвели до дуелі і загибелі Пушкіна. У її щоденнику та листах до В’яземському є точні і тонкі характеристики Пушкіна, Н. Н. Пушкіної і розповідь про обставини дуелі, написаний у співчутливому до Пушкіну тоні. Зберігся один лист Пушкіна до Фикельмон.
