Твори К. Л. Христинека, як правило, скромні: без блиску мальовничій маэстрии, становила гордість іноземних придворних художників. Вони сповнені суворої, точної і “добротної” пензлем. Олексій Григорович Орлов зображений вже після звільнення у відставку. Однак він, як годиться за каноном парадного портрета, одягнений в адміральський мундир з орденами Св. Андрія Первозванного, Св. Георгія 1-го ступеня і Св. Олександра Невського. А. Р. Орлов, генерал-аншеф – Один з п’яти братів, возвисившихся при Катерині II. Як обдарований і енергійний з братів, був ініціатором палацового перевороту 1762 р., вдалого, головним чином, завдяки його розпорядливості. Він змусив Петра III підписати акт зречення; за його участю відбулася в Ропше фінальна катастрофа.
При вступі Катерини на престол Орлов був проведений в генерал-майори. Особисто не брав участі у державних справах, він нерідко проводив свої плани через брата Григорія, на якого мав великий вплив. У 1765 р. Орлов був відряджений Катериною на південь для попередження готувався там повстання серед козаків і татар. Перша турецька війна застала Орлова в Італії; звідки він відправив у Петербург складений ним план військових дій у Середземному морі і був призначений керівником підприємства. У цій ролі він залишався до закінчення турецької війни і досяг важливих успіхів ; за перемогу під Чесмой він був нагороджений титулом Чесменський. Під час перебування в Італії, в 1773 р. він захопив, за секретним дорученням Катерини, объявившуюся тут самозванку княжну Тараканову.
По укладенні Кучук-Кайнарджійського миру Орлов випробував на собі, в зв’язку з долею брата, холодність Катерини, і в грудні 1775 р., за власним проханням був звільнений від служби. Живучи широкої життям в своїх підмосковних маєтках, він придбав голосну популярність серед москвичів щедрою гостинністю. Його пристрастю зробилися бігу; з його стаєнь вийшли перші знамениті Орловські рисаки, отримані шляхом з’єднання порід арабської, фрисландской та англійською. З царювання Павла I положення Орлова стала небезпечною; за наказом імператора він при перенесенні тіла Петра III з Олександро-Невської лаври в Петропавлівський собор змушений був нести його корону попереду процесії. Орлову вдалося, однак, благополучно вибратися з Петербурга за кордон, де він і жив протягом усього царювання Павла I. Повернувшись до Москви при Олександрі I, він взяв діяльну участь в організації земських ополчень у 1806 – 1807 роках
