Майстерність Рєпіна-портретиста вражає багатством і різноманітністю створених художником образів. У кожному конкретному випадку Рєпін демонструє здатність до модифікації живописної манери, зміни композиційних, колористичних, світлових ефектів, емоційного ладу портретів. Він всякий раз немов заражається особистістю портретованого, підпорядковуючи свою живопис властивостями характеру і стилю поведінки моделі.
Особистість Олександра Порфировича Бородіна приваблювала художника особливо. З одного боку – талановитий композитор Бородін був членом знаменитої “Могутньої купки”, в коло якої Рєпіна, пристрасно любив музику, ввів Ст. Ст. Стасов. З іншого – відомий в Європі вчений-хімік, автор більше 40 наукових праць, один з організаторів і педагогів Жіночих лікарських курсів.
Постійне прагнення до самовдосконалення, до пізнання всього нового, причетного до найширшої сфері творчості, тягло Рєпіна і до світу науки. Він був не тільки знайомий з ученим, але цікавився його професійною діяльністю: відвідував публічні лекції, бував у лабораторіях, операційних залах, збирав і зберігав книги, на багатьох з яких стояли дарчі написи. “Портрет А. П. Бородіна” подібно “Портрета М. П. Мусорского” звучить як реквієм на смерть великої людини. Бородін помер раптово від серцевого нападу, у 1887 році. Зображений стоїть біля масивного стовбура колони, композитор занурений в стан глибокого внутрішнього споглядання.
Рєпін будує композицію портрета на урочистому ритмі потужних вертикалей і чергуванні звучних акордів чорного, білого і червоного кольору. У всьому образному ладі твору звучить то російське богатирське, епічне, що і є в першу чергу “бородінська” в музиці. Автор опери “Князь Ігор” і двох симфоній, Бородін сприймав життя об’єктивно і оптимістично, як джерело сили і радості, вірячи в могутність людини, в торжество розуму і краси.
