Картина художника Леонардо да Вінчі “Портрет молодої жінки” має також іншу назву “Прекрасна Ферроньера” . Картина розпочато Леонардо да Вінчі в 90-му році і за деякими свідченнями тривала кілька років з перервами. Розмір картини 63 x 45 см., дерево, олія. Завершив картину, по всій видимості, хтось з його учнів Картину іноді називають “Портрет невідомої”, підкреслюючи невирішеність питання про особистості зображеної молодої жінки, але набагато частіше іменують картину “Прекрасна Ферроньера”.
На думку про роботу учня майстерні Леонардо дослідників творчості великого майстра наводить відзначається ними недбалість у виконанні картини, хоча це може пояснюватися наслідуванням традицій міланської придворної живопису, вимагав зображувати модель в неприродній позі і приділяти більше уваги деталям одягу і прикрас, ніж особі портретованого. У 19 столітті ця картина “Прекрасна Ферроньера” користувалася дуже великою популярністю і часто копіювалася багатьма художниками.
За найбільш поширеною версією картина “Прекрасна Ферроньера” це портрет Лукреції Крівеллі, коханки Міланського герцога Лодовіко Сфорци, покровителя Леонардо да Вінчі. До Лукреції Крівеллі серце герцога було схована Цецилией Галлерани, яку у сімнадцятирічному віці також зобразив на картині Леонардо “Дама з горностаєм”. Раніше вважалося, що на цих портретах великого художника зображена одна і та ж жінка, тому що в лівому верхньому кутку картини “Дама з горностаєм” c серйозними граматичними помилками написано… “LA BELE FERIONIERE/LEONARD D AWINCI”. Вважається, що ця напис непорозуміння була зроблена на картині при її реставрації незабаром після того, як її придбав в 1798 році і перевіз в Польщі Адам Єжи Чарторийський, майбутній міністр закордонних справ Російської Імперії.
Відмітні особливості манери портретного живопису Леонардо да Вінчі – це не тільки світлотінь і м’які темні відтінки, але і особлива краса ліній і м’якість рельєфною моделювання. Так, в його чудових малюнках голів, то безпосередньо виконаних з натури, , зазначених великим ступенем художнього перетворення, лінія володіє воістину могутній виразністю.
Не гублячись в подробицях, але й не уникаючи їх, вона вичерпно і в той же час без найменшого схематизма виражає саму суть натури. Лінія у Леонардо да Вінчі – це не тільки окреслює контур, вона володіє також певними просторово-стереоскопічними якостями, створюючи реальне відчуття об’єму, живий пластики, яке посилюється характерною для Леонардо м’якою косою штриховкою. І головне, власне штудийний елемент відступає в цих малюнках перед почуттям, їх поетичним почуттям. Подібне злиття образної яскравості і великого художнього узагальнення властиво також портретним малюнкам Леонардо да Вінчі.
