Ідеальним прикладом типового садибного інтер’єру Жуковського періоду розквіту може служити одне з найбільш мажорних і гармонійних його творів – “Радісний травень” , де зв’язок пейзажу та інтер’єру нерасторжима. Емоційний настрій картини виходить від трепетного чарівності парку, пофарбованого неяскравим травневим сонцем в пастельно-ніжні зеленувато-сірі, попелясто-бузкові, блідо-рожеві тони.
Сонячне світло з саду ковзаючим потоком влився в розкриті вікна будинку, наповнюючи його живим подихом весни, особливим почуттям радісного захвату. Якась нова краса відкрилася в цій непримітній обстановці кімнати, в її рублених стінах і старовинних кріслах і портретах, висять у простінках між вікнами, в ніжно-фіолетових кольорах на підвіконні.
Звучать на повну силу колірні акценти не виглядають розрізненими декоративними плямами, вони знаходять свій розвиток у всьому барвистому багатство навколишнього, що призводить до справжньої колористичної гармонії, настільки відповідної емоційного характеру образу. На виставці X “Союзу російських художників” картина була захоплено зустрінута критикою і відразу куплена в Третьяковську галерею.
Олександр Бенуа писав з цього приводу: “…з однією музейної покупкою ми погодимося. Це “Радісний травень” Жуковського, взятий в Третьяковську галерею. Мені скажуть, тут повторення мотиву, використаного вже Жуковським і встиг набити оскому Зал в… садибі з відкритими навстіж вікнами в сад, весняне сонце, меблі червоного дерева і навіть не забуті фіалки на підвіконнях – ми бачили це не раз. Однак за самий факт повторення я не можу засуджувати Жуковського.
Художник, жваво зацікавлений якоюсь темою, цілком природно повертається до неї багаторазово – бажаючи все повніше її висловити. До того ж в даному випадку Жуковський досяг поставленої мети. Яскравіше колишнього світить сонце, радісніше здається свіже повітря, повніше передано особливе настрій оттаивающего, оживающего після зимової холоднечі, після довгого затвора будинку; крім того, вся картина написана з тієї цінної свободою техніки, яка здобувається лише тоді, коли у всіх своїх частинах завдання, поставлене собі художником, з’ясована.