З усієї давньогрецької міфології найбільшою популярністю користується та частина, що розповідає про олімпійських богів і їхніх дітей – героїв. Проте ж олімпійське покоління богів – далеко не перше. Були часи, коли боги мали вигляд тих стихій, з яких виникли: безодні, води, повітря, ночі. Їм довелося одружитися один з одним, щоб продовжитися.
Так, поступово істоти, навідні жах і вельми далекі від людського вигляду, стали поступово брати антропоморфне обличчі. Діють в міфах і істоти, що знаходяться на межі між божествами і людьми, – сирени, наяди, дріади. Їх стихія – вода, але вигляд – людиноподібний.
На картині Фредеріка Лейтона “Рибак і сирена” зображено момент спокушання одним з таких істот простодушного наївного юнака. Адже, по суті, що таке сирена? Давньогрецький аналог русалки. Символ людини з холодним серцем, нездатним до любові, але увлекающим за собою на вірну загибель ангельським співом.
Саме тіло сирени немов виростає з води, з морської піни, а потім звивається диявольськими кільцями навколо ніг рибака. Він вже зображений пасивним і безвольним, що втратив будь-яку здатність тверезо мислити і чинити опір охопив його марі. Очі закриті, він занурений у блаженну знемогу.
Руки сирени обвилися навколо його шиї, уста прагнуть до його уст. Дивно, що на рибалку – пов’язка, адже в Греції існував культ оголеного людського тіла, причому тіла саме чоловічого.
