Творчість Н. Касаткіна стало одним із завершальних етапів у розвитку живописного мистецтва передвижників. Картини художника явили світові нові образи нових героїв, характерних для епохи назрівання соціально-політичних змін.
Велику увагу приділяв Касаткін життя молодого, стрімко розвивається російського пролетаріату. Несолодкий побут бідного робочого народу був знайомий художника з самого дитинства. Щиро поважаючи людей праці, він прагнув присвятити свою творчість правдивому зображенню їхнього тяжкого життя з її печалями і радощами. При цьому особливий інтерес викликав у Касаткіна побут шахтарів. Художник навіть неодноразово відвідував Донецький басейн, щоб глибше зрозуміти й точніше передати на полотні сторони життя трудівників вугільних шахт. Спочатку шахтарі ставилися до непроханого гостя недовірливо. Стривожені чутками про те, що насправді Касаткін був таємним царським сищиком, вони навіть планували влаштувати нещасний випадок – скинути художника в шахту. Але після знайшли з ним спільну мову, здружилися і навіть фотографувалися разом.
Оточений згуртованим колективом працівників і працівниць Донецького басейну, Касаткін створив прекрасні в своїй силі і вірі в світле майбутнє образи. Найбільш вдалими серед них були жіночі образи. Яскравий тому приклад – скромна за розмірами, але багата духовним змістом картина “Шахтарка”.
Невеликий, написаний з натури етюд займає почесне місце в колекції видатних полотен Третьяковської картинної галереї. У центрі полотна зображена молода дівчина, трудівниця донбаських шахт. В її глузливому погляді, гордовитої і в той же час невимушеній позі читається спокійна впевненість у собі і своїх силах – відмітна риса піднімається російської робочого класу. Неймовірно приваблива, випромінююча внутрішнє тепло і невичерпну енергію, молода шахтарка підкорює глядача з першого погляду. Мила і жіночна з одного боку і рішуча й жвава, з іншого, вона заворожує своєю безпосередністю і щирістю.
Розкрити складний внутрішній світ героїні картини, показати її почуття і думки – задача, яку ставив перед собою Касаткін, створюючи “Шахтерку”. На вирішення завдання працювала обрана художником композиція картини: постать працівниці практично впритул наближена до рами, шахтарка – головний образ, який обіймає собою більшу частину площі полотна. Касаткін використовує мінімум обстановки, приділяючи всю увагу передачу живий пластики чистого особи і жіночих рук, прописуючи інші деталі узагальнено.
На шахтерке – старенька обшарпана сіра кофта коли-то світла, вицвіла з часом спідниця, боязко виглядає з-під темного форменого фартуха. Але явна бідність наряду не кидається в очі – пензель майстра показала не убогість і простоту сукні, а його малярська багатство.
Колірна палітра картини не відрізняється великою різноманітністю і яскравістю. Переважаючий тон – сірий, типовий колір всіх шахтних місць. Але простий сірий волею художника звертається на полотні в розсип відтінків – тут і важкий димчастий сірий, і легкий перловий, і сіро-блакитний, і майже чорний. Краса, розкрита в простоті, надає образу витончена чарівність і внутрішній світ. Характеру зображуваної героїні відповідає і невимушена манера письма при вивіреної точності малюнка, в якій виконана картина. Разом вони складають цілісний, гармонійний і закінчений образ.
Касаткіна справедливо називають художником-новатором, створювали передові в культурному відношенні твори. Оптимізм і віра в свої сили, фізична і духовна краса робочого людини – головні риси героїв народжується заново держави. “Шахтарка” і схожі на неї образи, написані Касаткіним, стали відправною точкою в становленні та розвитку радянської живопису, нового світу почуттів та ідей.
