Констебл дуже важко переживав смерть своєї дружини Марії. Картини його в цей час стали похмурими, похмурими – під стати внутрішнього станом художника. Але через деякий час скорботу змінилася тихою і світлою сумом. Все частіше його роботи нагадували елегії. Такий, наприклад, “Обеліск”, начерк до якого був зроблений ще в 1823 році.
Лейтмотив творчості пізнього Констебла – швидкоплинність життя. “Старий Сарум” , написаний в цей період, не похмурий, але саме сумний. Сумний весь навколишній пейзаж, сумно видовище руїн, були колись живим містом. Констебл писав про це місце: “Сучасне стан Старого Сарума – пустельні, зарослі дикої зеленню руїни – різко контрастують з колишньою величчю цього в минулому великого, оточеного кріпосними вежами міста. Тепер тут лише порожній простір, на якому пасуться стада овець”.