Йоахіма Патініра зараховують до родоначальникам пейзажу в мистецтві Північного Відродження. В його творчості вперше природа придбала самостійне значення. Майстер відійшов від традицій минулого, коли пейзаж виконував в картині лише функцію фону.
У Патініра пейзаж увійшов в сюжет, придбав смислове, змістовне значення. Народження нового жанру стало як би продовженням прагнення до емоційного зображення природи, до усвідомлення її як втілення величі Світу, влаштованого Богом, в якому людина набував другорядне значення. Пейзажі у Патініра зображені зазвичай з високої точки і розділені на три плану з допомогою градацій колірних тонів. Вони набувають характер напівфантастичних панорам, в яких, втім, впізнавані реальні ландшафти.
Твір “Св. Ієронім в пустелі” написано в той період, коли творчий метод художника повністю визначився. Як ніби з висоти пташиного польоту ми спостерігаємо маленьку фігурку св. Ієронім у келії серед величезних скелястих круч, за якими розгортається велична панорама світу. В горах губляться рідкісні фігурки тварин, невелика обитель. Усе це – єдиний органічний світ, в якому кожне явище займає належне йому місце.