Дега часто писав танцівниць, їхні будні та виступи. Використовувана їм техніка імпресіонізму як не можна краще передавала повітряні, позбавлені статичності образи. На картинах художника крихкі і невагомі фігури балерин постають перед глядачем у світлі софітів на сцені, то в короткі хвилини відпочинку, то, як на цій роботі, в стінах танцювального класу.
Зображена на полотні сцена здається випадково поміченого: балерини виконують вправи під керівництвом відомого танцюриста та балетмейстера Жюля Перро. Дещо незвичайний Ракурс – глядач бачить все, що відбувається трохи зверху. Композиція будується навколо літнього викладача.
Жюль Перро зображений спирається на ціпок, яка дістає йому до плечей, а навколишні його балерини виглядають скупченням білих хмар. Однак, незважаючи на всю їх легкість, видно, що балет – це важка фізична праця. Слід також відзначити, що зображення танцівниць на картинах Дега позбавлене будь-якого особистого людського контакту. Художник не більше ніж неупереджений спостерігач сцени.
Тема театру і в особливості балету цікавила Дега завжди. Художник прагнув показати не тільки красу рухів танцівниць, але і їх нелегкі будні, що проходять у нескінченних репетиціях і уроках. Коли художника запитали, чому його так приваблює ця тема, він відповів: “Танцівниці послужили мені приводом писати гарні тканини і передавати руху”.
