А. В. Лактіонов: “Тиша” – так називається полотно, яке я пишу вже п’ятий рік. Розповім вам, як зародилася у мене ця тема. Багато з вас – щасливі володарі діточок, і всі ви, особливо міські тата і мами, знаєте, скільки турбот з дітьми влітку. Ось і у нас, коли насувається літо, розпочинаються турботи, – куди вивозити хлопців, а у мене їх ні мало, ні багато – семеро.
Влітку 1958 року порадили нам друзі відправитися на берег ласкавого Бурштинового моря в маленький литовське містечко Палангу. Приїхав, подивився навколо себе і сторопів: не очікував побачити в мініатюрній Прибалтиці такою могутньою, незайманої природи.
Дивна зелень, дивне добре сонце. Будинки воно не завжди балує нас, грішних. Ось у цих прохолодних гаях-парках я і підгледів сцену, яка мене глибоко схвилювала. Вічна тема – мати і детя. У цьому пейзажі мені хотілося показати спокійну радість, щастя, тишу”. Журнал “Вогник”