Друга картина триптиха “Покаяння”. Той же чоловік вже після фронтів революції приїжджає в своє село, в якому жив ще до війни 1914 року. Він вже не зустрічає дружину, вірніше, зустрічає її вже на цвинтарі…
І він їй плете віночок, як це було колись, коли вони були молодими, коли ще була Росія… І цей віночок на хрест покладає як терновий вінець… Дітки його – сироти, сидять неподалік. Людина вперше проливає сльози щирого покаяння. Ці сльози – перший крок до нового життя, яка приведе його в монастир…”.