Пропозиція ЮНЕСКО великому російському художнику Іллі Глазунову створити панно, що відображає вклад народів СРСР у світову культуру і цивілізацію, було актом високого міжнародного визнання його творчості. Але як вирішити таку складну проблему – в одній картині відобразити масштаб багатовікових звершень більше сотні народів і народностей, що населяють територію колишньої Російської імперії, а тоді СРСР, що розкинулася на шостій частині Землі?
Як відомо, за рішенням ЮНЕСКО щороку відзначаються ювілейні дати, пов’язані з іменами найвидатніших творців світової цивілізації. І художник, представивши впізнавані хрестоматійні образи великих учених, діячів літератури і мистецтва різних національностей, а також плоди їх творчого генія, що проявлялося в різні часи, створив образ втіленої мощі своєї Вітчизни в протяжності історичного буття.
Це твір Глазунова, викликало великий резонанс світової громадськості, було передано радянським урядом в дар ЮНЕСКО і зайняло місце в одному з холів штаб-квартири цієї організації у Парижі. Її Генеральний секретар, виступаючи на церемонії передачі панно, сказав: “Ми впевнені, що всі, хто прийде в ЮНЕСКО – чоловіки, жінки, молодь,- стоячи перед цим творінням, відчують укладений в ньому гуманний сенс, надихаючий на розвиток творчих можливостей в ім’я щастя людей, миру і справедливості”.
Міжнародна критика відзначила незвичайність колориту, сміливість рішення і справді новаторську подачу настільки важкого по вираженню змісту.
Французькі критики відзначили, що ЮНЕСКО запрошувалися лише три художника зі світовими іменами – Мирро, Пікассо і Глазунов.
