Густав Клімт – один з найяскравіших представників австрійського модерну, – мав у своєму арсеналі безліч прийомів збагатити подачу власних полотен. Завдяки талановитому володінню різними матеріалами в купе з маслом, його роботи відрізнялися кожен раз, немов нове кондитерське блюдо. У цьому списку були і відверті малювальні начерки з жінками в розпусних позах, незвичайне поєднання різнофактурних матеріалів, мозаїки, масла і сусального золота. Використання золотої основи в живописних роботах позначило цілий період творчості Клімта як “золотий період”. Представлена на суд глядача картина “Водяні змії” була написана саме в “золотом” і є продовженням відрізку невеликий серії полотен з однойменною назвою. Конкретно ця робота має порядковий номер II.
“Водяні змії” – яскравий зразок епохи модерну та своєрідна візитна картка автора, втім, як і інші роботи. Як зазвичай, Клімт написав тварин очеловеченними, перетвореними в жінок. Це не просто змії, а справжні дівчата з тілами, красивими особами і копицею волосся. Безліч жінок-змій зібрано в довгі гірлянди – хтось пливе за течією, інша, пекуча брюнетка – пливе наперекір воді. Вони бліді і покриті плямами, схожими на сліди потертості, огрубілою шкіри. Бути може, в силу інфантильності самих змій, вічної сплячки і ліні, лежання на дні? Клімт наділив своїх жінок холодною красою і слов’янськими рисами. Єдиною прикрасою кожній з’явилися пишні зачіски з вкрапленням черепашок і кольорових каменів, водоростей неземного походження, стилізованих художником.
Робота дихає яскравим нудотним колоритом з присмаком морської капусти, тієї самої, що лягла м’яким прошарком між красунями. Стилізоване зображення змій видає неприборканість Густава і його тягу до оголеної фактурі. Вимогливість до жіночого початку відкривають сексуальні схильності автора і потреба споглядати, ліпити власну жінку.
Невгамовність у фарбах Клімта виражена в “Водяних змій II” багатоцвіттям палітри, контрастом і декоративністю. Враховуючи розміри полотна, автор демонструє тут почуття простору, відмінну компонування і заповнення порожнеч. Багатошаровість деталей знищує нудьгу, яка могла б жити в оповіді про життя морських обителей, а їх уособлення з жінками – тим паче.