Фреска “Вознесіння Богоматері”, що прикрашає купол Пармського собору, – одна з найбільш значних робіт Корреджо. Тут втілилися його багаторічні пошуки в області перспективи. Глядачеві, який стоїть внизу, відкривається запаморочливе видовище.
Художнику вдалося зруйнувати замкнуті кордону архітектурного простору і створити ілюзію нескінченного неба. Композиція фрески, що складається, принаймні, із сотні напівоголених фігур, виглядає навіть кілька перевантаженою, з-за чого погляд не відразу може знайти тут головних героїв – Богоматір та ісуса Христа. Зауважимо, що і у великій кількості фігур, і в хмари, “вихровому” тлі фрески вгадуються барокові риси, передвістя купольних композицій XVII століття.
На чотирьох великих “вітрила”, що підтримують барабан купола, поміщені покровителі Парми. Так, легко можна впізнати серед них Івана Хрестителя, він тримає на руках білого ягняти. Над чотирма святими підноситься “мармуровий” восьмигранник, а ще вище починаються хмари, на яких висить, підносячись до надземного світу, Богородиця. Біля Її ніг можна розрізнити фігури музицирующих і співаючих ангелів. Вклонитися Марії поспішають давні праведники. Серед них: праотець Адам з праматір’ю Євою. Легко впізнавана і старозавітна Юдифь, тримає в руках відрубану голову Олоферна. У центрі, у самої високої і світлої точці купола, знаходиться Ісус, спускається назустріч Своїй Матері.
