Кажуть, що сюжет для цієї картини Миллес придумав влітку 1848 року під час церковної проповіді. На полотні зображений маленький Ісус в майстерні свого батька Йосипа. Ісус тільки поранив руку цвяхом, що можна зрозуміти як передчуття майбутнього розп’яття.
Перші начерки Миллес зробив у листопаді 1849 року, в грудні приступив до полотна, а в квітні 1850 року закінчив картину. Через місяць художник представив її на літній виставці в Королівській академії – і на нього обрушилися незадоволені критики. Особливо обурювався письменник Чарльз Діккенс. У статті, опублікованій в тижневику “Сімейне читання” він писав про те, що Ісус виглядає “відразливим, непосидючим, рудим хлопчиком – плаксою в нічній сорочці, який, здається, тільки що виліз із сусідньої канави”. Про Марію Діккенс сказав, що вона написана “до жаху потворною”. В подібних виразах відгукнулася про картині Міллеса і газета “Таймі”, назвала її “омерзительной”.
На думку критика, “обтяжуючі до нудоти подробиці столярної майстерні затуляють собою дійсно важливі елементи картини”. Справді, незвично представлену Міллєсом релігійну сцену багато визнали занадто грубою і майже блюзнірською. Художник, зневірившись, вирішив, що пропали даром всі його старання: багато днів просидів у цій столярної майстерні, спостерігаючи за роботою місцевого теслі і намагаючись в найдрібніших подробицях зафіксувати кожен його рух. Між тим цю картину досі вважають одним з найбільш значних творів Міллеса.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)