“Женці” – це ще один приклад, що підтверджує значущість образу російського селянина для Венеціанова. Подібних селян і тему жнив ми можемо помітити на багатьох інших його роботах. Під час прогулянки по полю художник був зачарований виглядом двох простих селян-женців, які милуються красою присевших на руку жниці метеликів. Це були Анна Степанова та її син Захарка. Саме вони потім позували художнику.
Перше, що багатьом кидається в очі – це ті самі метелики, якими сільський хлопчина милується, затамувавши подих. Олексій Гаврилович зобразив їх таким чином, що при першому погляді на картину не відразу зрозуміло, намальовані вони чи реальні. В особі хлопчика, що дивиться через плече матері, ми можемо бачити захоплення, нескінченний інтерес до цим строкатим метеликам. Він ще дуже молодий і бачить весь світ, як одну прекрасну композицію, кожен елемент якої так хочеться розглянути і пізнати. Мати Захарки нахилила голову до сина і дивиться в бік, поблажливо і легко всміхаючись. Риси особи і її погляд висловлюють доброту, скромність і втома від багатогодинної роботи.
Густими і впевненими мазками автор створює селянський одяг: у матері – потемнілу від роботи білу полотняну сорочку, жовта хустка на голові і російський сарафан з клаптиків, а у сина – чорну однотонну сорочку. Такими ж мазками створені і серпи в руках селян, і свіже скошене колосся за їх спинами. Всі ці предмети допомагають легко зрозуміти і перейнятися сюжетом картини. Лаконічність картини і враження, вироблене нею, посилюється завдяки вміло поміченим Венеціановим деталей.
Досить порівняти ніжні зап’ястя та кисті матері і грубі обвітрені пальці сина, або жар на обличчі втомленої жінки, кільце і намиста селянки, яка прагне до краси. Твір буквально поглинає дивиться, змушуючи перейнятися атмосферою завороженого споглядання.
