В останні роки свого життя де Кіріко не втомлювався експериментувати в стилістиці. Зокрема, ряду його пізніх картин властивий певний комізм. Він очевидний, наприклад, в “Повернення Улісса” чи серії дивних полотен, що зображують з’єднані проводами Сонце і Місяць.
При цьому світила написані контрастно: якщо Сонце палає, то Місяць залишається чорним, і навпаки. Створюється враження, що вся енергія поперемінно переходить від одного небесного тіла до іншого за згаданим праводам. Повторюється, як правило, і незвичайний фон – майстерня художника, площа італійського міста і т. п.
Дана картина в цьому сенсі не виняток. На її передньому плані розміщено жертовник, пристрій якого де Кіріко вивчив ще в студентські роки, займаючись античним мистецтвом. Цілком можливо, що це твір є метафорою зв’язку, що існує між палаючим минулим, тихо тліючим справжнім і непроглядною темрявою майбутнього. Зримим знаком цієї метафори виступає тут електричний кабель, протягнутий між різними частинами картини.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)