На цій картині Куїнджі А. В. зобразив морський пейзаж. Перед глядачем відкривається абсолютно неймовірне видовище. Полотно, немов розділений на дві частини, більшу з яких займає небо з мальовничим заходом. А друга частина представлена у вигляді замерзлого зимового берега моря.
Звичайно, головна фігура у всій картині – це сонце. Воно яскравим вогненним кулею нависло над морською водою, розтікаючись по ній різнокольоровими променями. Лінію горизонту навіть не видно з-за цієї барвистою ілюзії. Йде сонце разукрасило небо з одного боку в оранжево-червоний колір, а з іншого – в бузково-рожевий. Промені, що перекриваються хмарами, химерно тягнутися вгору, немов сонце простягає свої руки, не бажаючи йти за горизонт. Поступово промені з яскраво-помаранчевих плавно переходять в світло-жовті, висвічуючи невеликі хмарки.
Зимовий пляж поступово занурюється в темряву. На березі нечітко проглядаються обриси трав і чагарників, сухі гілки та невеличкі стежки. Все говорить про наближення вечора. Темний колір вигідно контрастує з яскравими квітами, підкреслюючи їх глибину і насиченість відтінків.
Всі проведення нагадує абстрактний стиль, так як мазки дуже неточні і розмиті. Художник постарався зобразити зимовий захід сонця всій його красі, адже саме в мороз він особливо гарний. Як і в багатьох творах А. В. Куїнджі, тут вражає гра фарб. Автору вдалося з фотографічною точністю передати всі пишність і вишуканість зимового заходу.
