Цю картину Саврасов писав у важкі для себе часи: від нього йде дружина.
Художник зображує житнє поле перед бурею, він вкладає в картину свої почуття, тривогу, переживання, які переповнювали Саврасова тоді.
Жито завмерла напередодні грози, на першому плані нависли хмари, готові пролитися важкими краплями. А вдалині все чисто, але і там вже відчувається прихід вітру і дощу. Житнє поле виглядає похмурим, хоча сама жито яскраво світиться, схиляючись під вітром, не в силах йому протвостоять і не бажаючи такого покорства.
Важка похмура хмара сама схожа на життя художника, в очікуванні грози. Хочеться вірити, що вітер пронесе негоду повз, але хмара висить занадто низько, сонце поступово зникає, до горизонту розповзається тінь, залишаючи за собою лише багряний відсвіт стиглого жита. Вдалині видніється біла церковця, як символ захисту від насувається темряви. Вона висвітлена пропадає сонцем і добре видно здалеку.
Картина викликає велику тривогу, похмуре смуток, передчуття буйної, некерованої стихії.