Картина стала першим твором, створеним Івановим за кордоном і, відповідно, першим підсумком дотику художника з мистецтвом античності і Ренесансу, з класичною традицією європейського мистецтва.
Три оголені фігури нагадують давньогрецьку скульптуру. Слідуючи опису Овідія “Метаморфози”, художник зобразив Аполлона – бога, покровителя мистецтв, і його юних супутників – співаючого Гіацинта і Кипариса, який грає на сопілці.
Аполлон, Кипарис і Гіацинт уособлюють собою три віку, три види прекрасного – піднесеного, чуттєве і зворушливо-наївне і три щаблі сходження людини до досконалості. Прообразом Аполлона в картині Іванова послужила знаменита статуя Аполлона Бельведерського. Для створення образу Кипариса художник частково використав етюд, написаний з хлопчика-пиффераро.
Античні персонажі, осяяні розсіяним, золотавим світлом, природно і вільно розташувалися серед величної природи. Багато працюючи з натури, художник намагався домогтися синтезу стародавнього мистецтва і живих спостережень над природою.
Саме тут, у цій не до кінця завершеною картині найбільш послідовно відбилася найсвітліша сторона іванівського творчості. Художник писав картину, що називається “для себе”. Пізніше, втративши, за його словами, “веселий настрій”, він не зміг далі працювати над цією темою і тому залишив свій полотно незакінченою. Юнацьке твір Іванова належало до числа найулюбленіших створінь художника.
