Це сцена, наступна за зображеної в ‘Архитектоническом Анжелюсе Мілле’, де людські фігури набули вигляду якихось менгірів або статуй. Взагалі кажучи, вони дуже схожі на скульптури сучасників Дали – Ганса Арпа і Генрі Мура, однак художник зображує їх як древні скелі.
З текстів Дали відомо, що ‘останки’ на його картинах – результат не тільки ерозії, але і сексуального зіткнення.
‘Жіночий’ камінь, який тепер став головним, пожер ‘чоловічий’, заодно визначивши його впізнаване отвір; від нього залишилася тільки частина схожого на підставку підстави, яке було добре видно. Дві фігури, які спостерігають ‘останки’, – це юний Дали зі своїм батьком, які згуртувалися в протистоянні жіночої сексуальності, перед якою художник відчував настільки великий жах.